…МИ НЕ МОЖЕМО ВТРАТИТИ АФГАНІСТАН…

Після цих слів Кремля в грудні 1979 року радянський солдат ступив на афганську землю. Лідери тодішнього СРСР не могли не знати, що це твердження призведе до трагедії тисяч людей наших співвітчизників. Не скоро прийшло прозріння, що надто дорогою ціною ми намагалися нав’язати добре сусідство. А ми звичайно «за ціною не постояли». Через «Афган» за майже десять років війни пройшло більше 620 тисяч військовослужбовців і 21 тисяча робітників та службовців( з них 160 тисяч - наші співвітчизники), які вірили в те, що допомагають афганському народові захищати революцію. Ця політична похибка коштувала 3380 нашим хлопцям життя, а 711 дітям - обернулася сирітством. 7000  солдатів з цієї війни повернулися інвалідами, а 72 особи пропали безвісті. Для бувшого СРСР ці цифри більш вражаючі.

Реквієм у цифрах для колишнього Радянського Союзу

Загальні безповоротні людські втрати в Афганістані склали - 14 453 чоловік.

З них:

  • убито в бою - 9 511;
  • померли від ран - 2 386;
  • померли від хвороб - 817;
  • загинули в аваріях, катастрофах, у результаті пригод, наклали на себе руки - 1 739.

За категоріями:

  • генералів - 4;
  • офіцерів - 2 129;
  • прапорщиків - 632;
  • сержантів та солдатів - 11 549;
  • робітників та службовців - 139.

Втрати техніки та озброєння:

  • літаків - 118;
  • бертолетів - 333;
  • танків - 147;
  • БМП, БТР - 1 314;
  • гармат та мінометів - 433;
  • радіостанцій та командно-штабних машин - 1 138;
  • інженерних машин - 510;
  • автомобілів бортових та бензовозів - 11 369.

Втручання Радянського Союзу в сфери життя східної країни, яке більш нагадувало «ведмежу послугу», а головне - вторгнення радянської армії на її територію під прапором інтернаціональної допомоги, визвали зворотний ефект - дестабілізацію політичного життя й активізацію воєнного протистояння яв всередині країни, так й в цілому регіоні.